Будва зі Святим Стефаном та Петровцем утворюють центральну частину Чорногорського узбережжя, яку також називають "ривʼєрою піщаних пляжів". Як зазначив відомий географ Йован Цвіїч, ― це "один з найкрасивіших берегів, з інтимними і прихованими мілинами, з чистим піском і гравієм, з рясною рослинністю ― сонячний регіон". Завдяки кліматичним умовам, Будва відноситься до категорії курортів з найбільш сприятливим кліматом із середньорічною температурою, яка відповідає температурам на французькій та італійській ривʼєрі. Цей район є одним із самих сонячних на Адріатиці. Його шістнадцять пляжів ― Яз, Могрен, Словенський пляж, Бечічі, Каменово, два пляжі в Мілочері, два на Св. Стефані, пляж у Петровцу, Буляриці та Лучиці можуть розмістити близько 40 000 відпочиваючих. Рослинність тут, як правило, середземноморська, а на всьому узбережжі ростуть густі оливкові гаї.

Почавши свою історію дві з половиною тисячі років тому, Будва є одним із найдавніших поселень на Адріатиці. Легенда стверджує, що його заснував Кадмо, син фінікійського царя, згодом царя Іллірів. З письмових джерел ми дізнаємось, що місто також називали Бутуа і Civitas Antique. Це було греко-іллірійське поселення з 4 по 2 століття до н.е., коли воно потрапило під римське правління.

Залишки матеріальної культури з грецького, іллірійського та римського періодів були виявлені в 1936 році в багатому некрополі під час будівництва готелю «Авала». Коли Римська імперія була розділена на східну та західну частини, що сталося в 395 р. н.е., кордон пройшов посередині Будви. Після падіння Римської імперії ці землі були перейняті Візантійською імперією. Слов’янські та аварські племена тут оселилися у другій половині 6 століття. Свого часу бухту Будви називали Avarorum Sinus (повʼязано з Аварами). Араби вторглися в Будву зі своїм флотом у 841 році, завдавши великих руйнувань. Хрестоносці, на чолі з графом Реймоном з Тулузи, прийшли й отаборилися на цих землях в 1096-1097рр.

Неманя забрав Будву у Візантійської імперії десь між 1184 та 1186 роками. У складі сербської середньовічної держави Будва почала процвітати. Тут жили Сава Неманич і цар Душан. Статут міста Будва був створений під час правління царя Душана, і розробив він його сам. Окрім Котора, Будва ― друге місто на узбережжі Чорногорії, статут якого збережений.

У той час місто користувалося значною автономією, що було підтверджено сербськими правителями у їхніх грамотах. Під час правління Балшича Будва стала головним головним портом. Місто періодично перебувало під окупацією Венеції у період з 1442 по 1797 р. Як найвіддаленіше місто, зайняте Венецією на нашому узбережжі, Будва набувала дедалі більшого оборонного значення в боротьбі з турками. Ульцинські пірати захопили це місто в 1571 році і підпалили його.

Будва також зазнала спустошення під час великого землетрусу, який стався у 1667 році.

Степан Занович, авантюрист і письменник, народився у Будві в 1751 році. Він опублікував десяток книг віршів, спогадів та листів кількома європейськими мовами. Він представлявся господарем Чорногорії та Албанії, листувався з Вольтером, жив на кількох європейських суднах, був досвідченим шахраєм і врешті-решт покінчив життя самогубством у 1786 р., перебуваючи у в'язниці.

Після падіння Венеціанської Республіки, крім короткого правління єпископа Чорногорії Петра I та французів, Будва перебувала під австрійською окупацією до 1918 року. Це був період національного гніту та боротьби за визволення та об’єднання. Найвидатнішою особою цього періоду є Степан (Стефан) Мітров Любіша (народився в Будві в 1824 році, помер у Відні в 1878 році), який 17 років брав участь у парламентському житті, боровся проти італійського впливу, підтримував рівність і свободу, і як письменник досяг високого мистецького рівня у написанні тем із національного життя.

Як місто, що зберегло свій типовий середньовічний вигляд, Будва представляє унікальне архітектурне та урбаністичне поєднання. Старе місто Будва було збудоване на півострові, який спочатку був островом, але згодом насипом з’єднався з узбережжям. Він оточений товстими міськими стінами, які були зведені в такому вигляді протягом 15 століття. Ці стіни змінювались та ремонтувались, особливо після землетрусу 1667 року.

Церква Святого Іоанна була побудована в 7 столітті, але кілька разів перебудовувалася. Є кілька дуже старих ікон, написаних у візантійському стилі. Найцінніша ікона ― це «Христос і Мадонна», написана на дереві. Церква Святої Марії була побудована у 840 році, що підтверджує збережений оригінальний латинський текст. Поруч із нею ― невелика церква святого Сави з XV століття, до якої ходили і православні, і католицькі віруючі.

Церква Святої Трійці була побудована в 1804 році. На ній є дзвіниця з трьома дзвонами та куполом. Іконостас та хорові картини виконав відомий грецький художник Нікола Аспіоті. Перед церквою знаходиться могила Стефана Мітрова Любіші, а статуя письменника ― у міському парку. Острів Св. Миколи знаходиться на схід від Будви, на якому стоїть і однойменна церква. Протягом сотень років члени родини Рафаїловичів запалюють та гасять ліхтарі на острівному маяку.

Монастир Підострог з двома церквами розташований поблизу Будви. Менша церква була перебудована в 1630 році та прикрашена фресками того ж періоду. Другу, більшу церкву, збудували чорногорський владика Сава та Василіє. Єпископ Данило, засновник династії Петрович, помер у Підострозі в 1735 році і там був похований, але згодом був вивезений на Цетинє і похований на Орлиній горі. Сюди часто приходив Нєгош. Він той, хто побудував широку терасу з гарно оздобленим оглядовим майданчиком, з якого відкривається чудовий краєвид. Монастир зазнав руйнування, особливо під час Бокельського повстання 1869 року, коли він був підпалений австрійською армією. Наразі завершені часткові реставраційні роботи.

Поруч з цим місцем знаходиться ще один монастир ― Подмаїне, ― місце зустрічі племені Маіна. Руїни монастиря Станєвичі знаходилися на північ від Будви, на висоті близько 800 метрів над рівнем моря. Станєвичі більше ста років використовувався як друга столиця Чорногорії. Саме тут, на народних зборах, був прийнятий перший чорногорський кодекс законів у 1798 році.

На пагорбі Джурджевац збереглися залишки середньовічної фортеці, що належала родині Црноєвичів. По дорозі на Цетинє, на висоті 800 метрів над рівнем моря, знаходиться фортеця Космач, сильна австрійська фортеця, побудована для захисту Будви.

Згідно з проектом "Південна Адріатика", завдяки піщаним пляжам Будви та мальовничим районам в перспективному розвитку туризму в Чорногорії пріоритет віддається Будванській Рів'єрі. Особливою перевагою в розвитку туризму в цій місцевості є можливість поєднання гірського та пляжного туризму, оскільки Цетинє розташоване поблизу моря.